Приємне читання: підбірка кращих книг про подорожі
Джек Керуак “У дорозі”
Знаменита книга про подорож була написана одним із засновників руху “бітників” Джеком Керуаком. Кинувши навчання в Колумбійському університеті і попрацювавши кілька років на торгових суднах, він осів у Нью-Йорку наприкінці 1940-х, де познайомився з Вільямом Берроузом і незабаром написав свій перший роман “Містечко і місто”. Цікаво, що друга його книга, “В дорозі”, замислювалася набагато раніше — під час подорожей по країні в 1948 році. Щоправда, письменник постійно переписував матеріал і видав книгу тільки в 1957 році.
Як зазвичай у Керуака, в основу сюжету лягли автобіографічні події — подорожі двох безтурботних друзів по Америці в пошуках сенсу життя і свого місця у світі. Ненадовго порвавши з бродяжництвом та безпутним життям, вони знову зустрічаються, щоб відправитися в таку довгождану подорож. У процесі друзі знайомляться з різними людьми, знаходять і втрачають кохання та експериментують з наркотиками.
Не дивно, що в пуританські 1950-ті книгу зустріла жорстка критика, а деякі її частини навіть було названо порнографічними. Але вже у вільні 1960-і твір став бестселером, і відтоді регулярно потрапляє в списки найкращих книг усіх часів.
Ернест Хемінгуей — “І сходить сонце”
Більшість біографів Хемінгуея сходяться на думці, що його перший роман “І сходить сонце” є чи не найкращою роботою письменника, незважаючи на те, що Нобелівську премію з літератури він отримав аж через багато років за повість “Старий і море”. Книга, яка стала своєрідним маніфестом покоління травмованих Першою світовою війною молодих людей, описує подорож групи американських експатів із Парижа до іспанської Памплони, де вони відвідують кориду. Під час подорожі в групі друзів спалахують романи, ревнощі та інші пристрасті. Закінчується пригода розбитими серцями і втраченою дружбою.
Твір заснований на реальній поїздці Хемінгуея з дружиною і групою друзів до Памплони в 1923 році, де вони відвідали в той час маловідомий місцевий фестиваль Сан-Фермін. Відтоді письменник повертався до Памплони десятки разів. З виходом книги містечко стало культовим місцем, яке під час фестивалю Сан-Фермін відвідують сотні тисяч туристів зі всього світу.
Роберт Байрон — “Дорога в Оксіану”
Книга, яка дала початок цілому жанру літератури про подорожі, описує десятимісячну поїздку молодого британського історика Роберта Байрона з Венеції до Індії в 1933 році. Оксіал − це територія навколо річки Амудар’я, де проходить межа між Афганістаном, Таджикистаном і Узбекистаном. Особлива цінність книги в тому, що місця, описані автором, зараз практично неможливо відвідати через конфлікти — це Палестина, Сирія, Ірак, Афганістан, Іран і північ Індії (сучасний Пакистан). Незважаючи на всі труднощі поїздки, транспортні проблеми і хвороби, книга рясніє сарказмом, анекдотами та комічними персонажами.
Пристрасний любитель архітектури Байрон, з особливим захопленням описує дивовижні палаци і мечеті, багато з яких не збереглися до наших днів. З успіхом видавши книгу в 1937 році, Байрон продовжив подорожі. Він був в Африці й Тибеті, жив у Пекіні. І навіть досліджував СРСР, де захоплювався красою соборів і жорстко критикував комунізм, назвавши його “мабуть, найгіршим із можливих політичних устроїв”.
Джон Стейнбек — “Подорожі з Чарлі у пошуках Америки”
Взяти напрокат машину й об’їздити Америку вздовж і впоперек зараз може майже кожен. А ось досліджувати країну, якою вона була понад півстоліття тому, допоможе книга знаменитого письменника Джона Стейнбека, який вирушив у подорож по батьківщині з пуделем Чарлі в 1960 році. 58-річний письменник провів два з половиною місяці в спеціально побудованому для нього фургоні, проїхавши від Нью-Йорка до Каліфорнії, а потім через Техас і Луїзіану повернувся в свій будинок на Лонг-Айленді.
У книзі є неймовірні краєвиди такої різноманітної Америки, придорожні кафе та мотелі, крихітні містечка. Але, мабуть, головне у Стейнбека — люди, з якими письменник знайомиться в дорозі. Знайомства виливаються в розмови про політику з поліцейськими, філософські бесіди з далекобійниками, спілкування про життя з нелегальними мігрантами з Канади, які зустрілися письменнику під час ночівлі посеред кукурудзяного поля. Є навіть несподівана зустріч із койотами в пустелі Мохаве. Книга вийшла в 1962 році, відразу стала бестселером і відтоді регулярно перевидається десятками мов.
Пол Теру — “Великий залізничний базар”
Пол Теру був волонтером в Африці і викладав англійську в Сінгапурі. Та найкрутіший життєвий поворот стався в 1972 році, коли він вирішив проїхати на поїзді з Лондона до Японії і назад та написати про це книгу. Чотиримісячний маршрут пролягав через Європу, Туреччину, Афганістан, Індію, Бірму і В’єтнам. Назад у Лондон Теру їхав через СРСР по Транссибірській магістралі.
Крім живих описів своїх різношерстих попутників і поїзного побуту в різних країнах, Теру майстерно розповідає про великі і маленькі міста, які він досліджує між переїздами, і про свої знайомства з найнесподіванішими людьми. Книгу було видано в 1975 році з великим успіхом, відтоді вона регулярно перевидається. Окрилений славою, Теру продовжив мандрувати світом на поїздах і писати про це книги. А в 2006 році ще раз проїхав по маршруту з “Великого залізничного базару” і написав про помічені ним зміни. Книга називається “Примарний поїзд до східної зірки”.
