Любі амігос, якщо спитати рядового прінсторівця, хоч серед ночес, яку подію року ми чекаємо з особливим нетерпінням – будь-хто з нас відразу відповість: ну звичайно наш новорічний прінтсторівський корпоратив!!!))
До цієї події ми завжди готуємося відповідально й з особливим ентузіазмом, підбираємо (а часом і самі шиємо!) собі новорічні костюми відповідно до оголошеної заздалегідь тематики – адже попереду нас чекатиме мега-конкурс на найкращий новорічний костюм! Отже, коли ми дізналися, що цього року ми всі відправляємося в Колумбію, Італію та Фінляндію, одним махом підстрілюючи одразу трьох зайців, деякі з нас вже подумували чи не записатися на курси іспанської, італійської чи фінської, настільки хотілося максимально втілитися в свій новорічний образ!
До новорічного корпоративу залишалися вже лічені тижні – і сам Андріано Челентано надихав нас з нашої новорічної афіші на творчий підхід до підбору та пошиття свого новорічного костюмованого образу! Однак як завжди кожен з нас це тримає в таємниці, щоб потім приємно здивувати свої колег, відчути океан позитивних емоцій і заробити бурю аплодисментів!))
Ей, Іглесіас, Хуліо ти там робиш?)) Ану на розлив текіли кроком руш! – скомандувала наша екстравагантна ведуча Донна Чичоліна, бо перед проведенням новорічного корпоративу треба ж як слід нааперитивитися! До речі, амігос, хто з вас знає, що буде після шести шотів текіли?… Відповідь проста: цього ніхто не знає!!!)))
Новорічний вечір ми розпочали з привітання двохголового Громозеки, який побажав нам усім подальших успіхів впродовж золотого часу, подвоєння скарбів колумбійсько-карибсько-прінтсторівського басейну та гучних перемог в осяганні Асістем!))
Окрім Громозеки у нас як завжди було широке розмаїття новорічних персонажів:
Брутальний вікінг, правда без косичок і бороди, але в епічному шоломі з рогами, в супроводі чарівної фінської подружки, яка в коротенькій шубці була вдягнена саме по нашій “зимовій погоді” й показувала недосвідченим колумбійським сеньйорітам як треба вправно володіти надувним мечем. Вона, згодом, якось швиденько переключила увагу на імпозантного Андріано Челентано, й зрозуміла, що пісня “Сюзанна мон амур” – то про неї.
Старий койот Дон Педро, у якого чомусь в самий відповідальний момент відпали вуса, як у тому фільмі. Однак якщо поганому кабальйеро сомбреро заважає, то тільки не нашому Дону Педро!))
А одна з прінтсторівських сеньйоріт була з агаво-ананасо-лаймовою закускою на голові, і дуже вчасно з’являлася саме там, де лєється текіла рікою і яка дала обіцянку в новому році особливо старанним прінтсторівським мучачам видавати з/п текілою!))
Колумбійський заєць, що сеньйоріт касаясь, чув часто сладкий стон… Як виявилося, колумбійські зайці, на противагу звичайним, поважають кактусову текілу, яку навіть морковкою не закусують!
Був і Римський сенатор, який після п’яти-шести шотів текіли намагався не пропустити жодної сеньйорити, а після того, як дихнув біленького, поповнив ряди колумбійських зайців!
Піратка колумбійських кровей, яка не побоялася викликати на дуель брутального варяга за його відверто варварський підхід до такої серенадно-романтичної теми, як залицяння!))
Були і гості з Венеції в справжніх карнавальних масках, яким вдалося пройти суворий фейс-контроль.
Наші яскраві колумбійські ведучі в різнобарвних пончо взяли з собою на свято велетенських розмірів Мишку (бо ж 2020-й – це рік миші!), яка почувалася дуже комфортно і сяяла мі-мі-мішною посмішкою, очевидно розуміючи що мишоловок на такий розмір людство ще не придумало!)) А після п’ятої чарки текіли наша новорічна миша не обійшла увагою красунчика Челентано!))
Челентано своєю яскравою посмішкою взагалі причарував всіх прінтсторівських сеньйорит, і, мабуть, більше за всіх Хуаніту, яка дослівно сприйняла його жарт про те, що він ніби запропонував їй після корпоративу романтичне продовження вечору в себе на фазенді!
Завітав до нас на новорічний карнавал сам Хрещений Батько колумбійсько-прінтсторівськоїх мафії, в супроводі чарівної колумбійки в яскраво-червоній карнавальній сукні, певно, колишньої міс Всесвіту. Однак він вів себе цього разу досить стримано, очевидно, щоб ненароком не попалитись, бо ж білий порошечок з текілою навіть німому розв’яже язика…
Лунали новорічні привітання і найкращі побажання, лелась текіла рікою, бо не той то прінтсторівець, якщо пропустить хоча б один новорічний тост!))
А який мучачо не байдужий до чачі? Ой, до текіли, вибачте!))
Не даремно кажуть, що кокс без текіли – песо на вітер!
Однак серед нас, натомість, виявився один небайдужий до біленького порошечку колумбійський кабальєро, який чомусь нюхнув його замість текіли в якості аперитиву! І так нюхнув, що майже вся його голова була вимазана у білому порошку, при цьому його шкіра набула якогось зеленоватого віддінку! Ця картина маслом майже до сліз від реготу довела не готову до такого повороту подій фінську варяжку…
Старий Дон Педро на те відповів колумбійцю: – От кажу тобі, мучачо, кокс – то справа не козача, от якби текілу пив – ти б так не позеленів!))
А як та сальса, сальса, сальса пєла, і плясала!
Прінтсторівські кабальєро та сеньорити виявилися напрочуд чутливими до італійських мотивів, і виплясовували сальсу у кращих традиціях цього танцю. Складалося таке враження, що всі ми вийшли родом з Колумбії, і просто з часом потім замінили сальсу на гопак, сомбреро на солом’яні брилі, а пончо на вишиванки.
А мучачо Максимільяно прихопив з собою на корпоратив саморобне банджо і чуттєво виконав “Бесаме мучо”!
Хітом вечора став конкурс “Вгадай іспано-італійсько-колумбійську мелодію”. Як виявилося, прінтсторівці знають ті пісні навіть краще за українські! І, як тільки звучали перші ноти мелодії, деякі з нас одразу співали ту мелодію вже зі словами. Тут вам і Сюзанна, і Рамазотті, і Хуліо, і Іглесіас, а найбільш феєричним виконанням став уривок “O sole, o sole mio”, який виконала сеньйора Хуаніта краще за оперну співачку! Її дзвінкий голос почули навіть пасажири тролейбусу №26, який в той момент проїзджав повз наше кафе.
Чи то наша фінська красуня кукурудзяної каші мало з’їла, чи то виснажилася вщент витанцьовуючи сальсу, але коли їй вручили хлопавку, скільки вона її в руках не крутила, всі її старання були марними! То ж якби не мужні руки сенйоріти Іріти, якій буріто не давай, а дай хлопавки полопати, не почули б сусіди з другого поверху гуркіт новорічної кононади!))
Ну а що за новий рік без театралізованої вистави “Дике дерево кактус”, учасники якої виявилися справжніми акторами театру. Складалося враження, що всі учасники дійства готували свої партії заздалегідь, хоча насправді все було спонтанно! Квартал-95 так не веселить свою публіку!)) Особливо виділився колумбійський заєць, який замість моркви текілу коксом занюхував! Не було меж нашому сміху!))
Наш довгоочікуваний конкурс на кращий новорічний образ цього разу виграли три сеньйоріти, які довгими безсонними ночами шили свої новорічні костюми особисто, за що отримали цінні подарунки. Рівень виконання костюмів вразив усіх присутніх. Всі інші корпоративщики також отримали подарунки і аплодисменти, адже головне – це участь!
Традиційно під кінець свята нас чекав головний торт країни – ПрінсТорт,)) який поєднував у собі дивовижні барви смаків. На рецепт нашого ПрінтСтору давно полюють кулінарі з Roshen, однак ми тримаємо наше ноу-хау за сімома замками!))
Ну от і все, часи дванадцять б’ють, Новий 2020 рік welcome!!! Зустріли ми тебе як завжди на всі 100%, Прінстортом-текіло-сіллю, у нашому дружньому і мега-позитивному прінтсторівському колі. То ж нехай цей рік буде таким самим – принесе нам усім позитив, доброту і радість, і щоб усі-усі наші побажання неодмінно здійснилися! На цьому адйос, амігос, мучачос!))) Будьмо!!!)))
