Дорогі друзі!
Неможливо передати словами ті емоції, які ми пережили впродовж цієї легендарної поїздки, яка омріювалась місяцями. Ще задовго до старту подорожі ми навіть створили групу з тематичною назвою «Буковельщики» у Viber, в рамках якої учасниками поширювалась цінна інформація про майбутню подорож – дата виїзду, коли і де збираємось, хто планує підкорити Довгу, хто збирається хоча б проїхати і не впасти на Сьомій, хто які харчі бере (а взяли ми, як виявилось, на цілий сезон вперед!), хто одразу по приїзду – мерщій в Грибову хату та інші надзвичайно важливі для поїздки моменти та коменти!))
Разом з вже бувалими прінсторівцями-буковельщиками виявили бажання приєднатись до поїздки й новачки – Макс з дружиною Тетяною, Стас та Ванюшка. Варто зазначити, що в грудні ще не всі траси були відкриті, і виявилось, що Сьома траса, яку традиційно облюбовують новачки гірськолижної їзди, також була закрита. Що ж, перед нашими новачками постала не легка задача – починати вчитися на Першій червоній. Ті гірськолижники, хто колись починав свій зоряний шлях з Сьомої, зрозуміють про складність ситуації. Але немає тих перешкод, які стануть на шляху прінсторівського бійця, озброєного лижними палками!)) Під чуйним керівництвом бувалого в лижній справі прінсторівця Володимира Олеговича, для якого чудес не буває, головне – системний підхід та практика, диво все-таки сталося – наші новачки поїхали майже одразу, тільки не всі, правда, змогли вдало зупинитись.)) Дехто не зміг спочатку й навіть зрушити з місця, дивлячись безодні у вічі… Не обійшлось без перших сліз, але то були скоріше сльози щастя, оскільки вже на другий день всі наші новачки впевнено ганяли по трасам, а на третій день вже навіть ставили під сумнів майстерність їзди бувалих…
Хоча безпосередньою метою цієї омріяної місяцями подорожі був сам Буковель, жити нам довелося в надзвичайно мальовничій місцевості на окраїні старовинного поселення Верховина, в минулому відоме більше як Жаб’є. «Ось Жаб’є, гуцульська столиця» говорив ще Іван Франко. То ж до Буковеля нам було близько півтори години їзди позашляховиками, протягом якої ми милувались красою та величчю Карпат. А проживали ми в казковому місці, у підніжжя гори біля самого смерекового лісу в мальовничому дерев’яному котеджі. Все це завдяки стало можливим завдяки шаленій вдачі, яка нам посміхнулася у вигляді фінального VIP подарунку – тижневого відпочинку в Карпатах, під час розіграшу призів на десятиріччі наших партнерів, компанії «Карбон-Сервіс». Щиро дякуємо Юрію Якимчуку, директору «Карбон-Сервіс» і власнику даного маєтку, за таку чудову можливість VIP-відпочинку. При розіграші фінального VIP подарунку нам витяг щасливий квиток на тижневий відпочинок у Карпатах не хто інший, як пан Ігор Агарков, видавець журналу Print Plus, за що ми йому також надзвичайно вдячні!
Отже, наш буковельський квест розпочався у підніжжя Першої червоної, де ми всією командою розгорнули прапор PrintStore Group, і далі, підкоряючи гора за горою, ми вирішили, що наш прінтсторівський прапор має майоріти на всіх вершинах Буковеля, й гучне “Прінтстор, Прінстор!” лунало над Карпатами, приваблюючи буковельських лижників, наших потенційних клієнтів!
Не обійшлося й без широких обіймів смерек в перші дні катання, але то будемо вважати бойовою посвятою в ряди відважних прінтсторівських буковельщиків!
Ну а який справжній відпочинок по-гуцульськи може обійтися без спонтанного сватання Горухи!)) Це сталося увечері, на Андрія, по поверненню у Верховину, коли стомленим від активного катання лижникам захотілося шампанського і видовищ! Буковельщики організували театралізоване вертеп-сватання чорнявої кунички Горушки. Діючими особами були дивакуватий жених в солом’яному капелюсі, місцеві гуцули з Жаб’є, в колоритному вбранні й рушницями, кумедний сват з Маковища, вродливі гуцулочки й навіть сам Папа Римський. Ну що сказати, торги були проведено успішно, сватання вдалось на славу, за що й підняли келихи під гучне «Гірко», що лунало над Верховиною.
Грибова хата – ну як же без неї в Буковелі! Тут вам і «Крутий гайзи-бубел», і «Хрю-хрю», і «Не дай йому змерзнути», і «Огірочки чувачки», і багато-багато іншої гуцульської екзотики, якої ніколи не буває багато, і «я хочу того ще!!!» так самоволі і вигукувалось, хоча саме так називається одна з тамтешніх відомих страв, яку нам одразу й принесли послужливі офіціянтки!))
Звісно, під таке діло гріх не скуштувати карпатської хріновухи! І під тости за підкорення майбутніх вершин, як гірських так і поліграфічних, нами, їй-бо, було встановлено рекорд по кількості прийнятої хріновухи на душу населення. Тут вже лунало і «Гірко, гірко!»)), й змагання хто перший зніме футболку, оскільки реально стало гаряче, а також змагання між представниками сильної статі прінсторівців кому першому вдасться отримати телефонний номер симпатяжної офіціянтки Ілони, яка, мабуть, затьмарила багатьом з нас очі більш, ніж хріновуха!)), на що вона обнадійливо відповіла – давайте наступного разу!))
Окремо слід згадати про приготування цілого баранця на мангалі, вірніше, баранихи, при чому не киваної. Це дійсно видовище, яке переносить десь далеко в прадавні часи, коли гуцули на кострах смажили впольовані трофеї. Для цього діла ми навіть виділили окремо цілий день, віддавши в жертву катання в Буковелі. Підготовка йшла повним ходом. Ми навіть Горушкин борщ, чутки про який передаються з вуст в уста, не витримали й самі колективно зварили й скуштували в якості аперитиву! Баранця нам готував гуцул Василь по старовинному прадідівському рецепту: м’ясо маринувалось в запашних травах цілу добу й готувалось на дровах з буку протягом трьох годин, зваблюючи своїм ароматом навіть місцевих карпатських вовчиків, у вигляді, наприклад, фотогенічної чау-чау, яка потім дозволила нам спільну фотосесію!)) Баран же вийшов екстремально смачним, й його нам вистачило аж до самого кінця нашого відпочинку.
Ну а наступного дня ми всі з самого ранку привітали нашого Макса з Днем народження!
Бажали йому досягнення нових буковельських та поліграфічних вершин в майбутньому, і щоб наступний його День народження ми вже святкували в нашому прінсторівському котеджі в Буковелі, адже головне – поставити ціль і впевнено прямувати до неї!
Але що це був за День народження… Мммм… Відсвяткували ми його на висоті, оскільки дійсно висота Верховини складає 620 м над рівнем моря! Почалося святкування з ранкового Happy Birthday to you з врученням Максу фірмовоі балаклави й футболки з надписом Bukovel. Потім був чан зі справжньою карпатською водою Нафтусею, підігрітий на кострі… Вочевидь, чан не даремно був уготовлений спеціально для нас, прінтсторівських грішників!)) Нас врятувало те, що ліміт перебування в чані був 10 хвилин, і, щоб бодай не зваритись, поруч був ще один чан з льодяною водою, стрибнувши в який ми вистрибували з нього в одну мить, горлаючи як ошпарені! І знову мерщій в чан грітися, і відчути незабутній ефект тисячі голок в тілі! І все це на свіжому карпатському повітрі! Якби ми знали, що за гріхи доведеться проходити через такі “тортури”, то їй-бо, грішили би більше!)) А який смак справжнього карпатського чаю з лісовим медом в перервах між купанням… Такої екзотики ми до цього не бачили, тому раділи як діти від таких SPA процедур!
Нагулявши неабиякого апетиту, ми повернутись в котедж, де вирішили поставити рекорд по кількості приготованих власноруч страв на день народження, в результаті, ми таки втерли носа навіть Грибовій хаті! Тут вам і картопля по-королевськи, і мариновані білі гриби, і шурпа з баранини, і навіть цілий тазик олів’є! Складалося враження, що разом з Максовою днюхою заодно відсвяткуємо й Новий рік!)) Ну а на десерт нас чекав смачний торт по-гуцульськи та майстер клас від Горушки по розбиванню навпіл яблук самісіньким мізинцем!))
Всі наші пригоди ми не забували відображати на фото, й одразу ділилися ними в нашій Viber-групі «Буковельщики». Варто зазначити, що ця Viber-група переросла зі спонтанно створеної в справжню дружню спільноту, інтереси якої давно вже вийшли за рамки тематики самої буковельської подорожі. Тепер, коли почуєш нове звукове повідомлення з Viber – кидаєш все і летиш до телефону в радісному передчутті останньої новини чи фото від друга – хто яку вечерю приготував, хто збирається на омріяний борщ до Горух, про який ходять чутки вже навіть у Верховині, хто яку щуку впіймав, хто запрошує на спільний перегляд «Зоряних воєн». Загалом, вже маємо більше тисячі повідомлень та фото, які стали частинкою нашою спільної історії.
Немає жодних сумнівів, що наша група «Буковельщики», створена спонтанно для цієї поїздки, стане групою на все життя, головне, щоб Viber не відмінили!)) і що до нас приєднається ще багато друзів, бажаючих здійснити гірсько-лижні подвиги разом з нами в майбутньому, і, як-то кажуть, завжди бути в темі!)) Тим більше, що ми одностайно проголосували, що наступного разу ми точно будемо їхати на економічно вигідних Теслах, які не бояться морозу, заводяться з пів-оберту та демонструють відмінні тяглові властивості. Залишилось лише на них заробити!))
То ж до зустрічі на Буковельських трасах, друзі!
