Джарилгачнаш, або неймовірні пригоди прінсторівців в Українській Полінезії!

Полінезія?!… Так, майже Французька, але з українським акцентом!!!

Коротенька географічна довідка: острів Джарилгач – екзотичний райський острів на півдні України, в який не можливо не закохатися з першого погляду, по якому майже не ступала нога людини з поліграфічним минулим (до цього часу!). Цей чудо-острів навіть досвідчений турист може сплутати з Французькою Полінезією, оскільки це дійсно дикий острів з безкрайнім екзотичним та майже безлюдним пляжем, як у рекламі Баунті, єдине що замість пальм на цьому острові ростуть справжні маслини, в морі водиться сила-силенна медуз й на самому острові місцеві аборигени представлені дикими косулями й кабанами. Тому якщо ви шукач пригод (а ми прінсторівці – всі такі!), вам терміново треба відкласти всі свої “невідкладні” справи й бізнеси та скуштувати цю райську насолоду хоча б на декілька незабутніх днів!

А де як не на Джарилгачі можна поласувати справжніми морськими делікатесами у вигляді чорноморських креветок, мідій, кефаль на грилі, рапанів і крабів? Тому якщо ви ще й в душі прихований гурман, то можете бути впевненими що саме на Джарилгачі ваша справжня прихована сутність розкриється й стане загальновідомою, оскільки ваш галасливий нестримний екстаз на повні легені від смакоти морепродуктів (які ще й виловлені самотужки!!) просто гарантовано!

Серед головних визначних місць Джарилгачу можна виділити два: це “Маяки” – два маяки на окраїні острову, які відвідують туристи-дикуни (майже такі, як ми), які живуть в наметах, спілкуються з природою й підгодовують місцевих аборигенів, та база “У Гавриловича” – місце на острові з певними ознаками цивілізації: свій пляж, пристань, намети, кафе зі смачною морською кухнею, шезлонги й навіть невеличкі бунгало з очерету. База “У Гавриловича”, власне, і була нашою кінцевою точкою прибуття, і саме про яку нам майже цілий рік розповідала з захопленням наша колега Анфіса, першовідкривач Джарилгачу, якій рік тому пощастило побувати “У Гавриловича”.

Повний вперед!

Друзі, справа в тому, що коли наш брат прінсторівець бачить кінцеву мету (в нашому випадку, острів Джарилгач), то він справді не бачить перешкод! Таке трапилося й з нами, коли ми, стоячи на причалі в Скадовську побачили як маячить в далині наш острів скарбів, і як раз саме в цю мить на острів вирушав останній на той день катер! А до острова плисти по морю кілометрів десять!!! Такого спринтерського забігу у виконанні прінтсторівців з величезними сумками, наметами, валізами, й ластами в зубах, мабуть, весь Скадовськ до того ще не бачив! А у декого з нас під час цієї спонтанної пробіжки навіть запотіли окуляри й відкрилося друге дихання!)))

 

39609981_2143201509083611_7546204345902039040_n

39674652_2143200335750395_7840695044909563904_n

39616348_2143200375750391_2996963960797790208_n

39580490_2143200202417075_5696205259697815552_n

39622251_2143200362417059_2130951279495610368_n

Отже, залетівши стрімголов на катер, й переконавшись, що ми нікого не забули, ми полегшено зітхнули й милувалися морськими просторами, які відкривались навкруги! Неймовірно, не встигли ми віддати швартові, як нас майже одразу зустріли в морі дельфіни й супроводжували наш катер майже до самого острову! Це було просто казково! Єдине що, наша ейфорія трохи похитнулася коли ми дізналися, що катер прямує не на базу “У Гавриловича”, а на маяки на окраїні острову! Більше “бадьорості” нам додала інформація від матросів катера про те, що від маяків до бази “У Гавриловича” десь близько 12 км. пішки, або 10 хвилин морем всього за 3000 грн.!))

Іншими словами, ми мусили констатувати “підняття настрою” у жіночої частини нашої острівної експедиції!)))) Оскільки наші дівчата вже почали потроху уявляти перспективу побувати справжніми джарилжацькими дикунками впродовж найближчих кількох днів! Але ж не були б ми справжніми поліграфістами, якби просто так підкорилися долі! Не встигли ми вийти на острів, як почали одразу підшуковувати місце для нашого табору, бажано з видом на море й під тінню дерев, що виявилося задачею з непростих, оскільки всі мальовничі місця вздовж берегової лінії вже були зайняті такими ж шукачами пригод як ми.

Повештавшись так десь годину, мусье Агарков вже було впав знепритомлено на пісок й задрімав, однак нам пощастило знайти кілька вільних дерев поруч з морем, і ми вже почали встановлювати намети, як жіноча половина нашої експедиції нам виставила ультиматум: хочемо до “Гавриловича”!! Ну що ти тут вдієш, довелось нам запаковувати намети назад, й хутко летіти до пристані, де один з катерів погодився підкинути нас до Гавриловича за більш-менш прийнятну суму! Однак в нас було лише 5 хвилин, або він їде без нас! Спринтерський забіг по піску вдруге за день з валізами, наметами й ластами в зубах – для нас, прінтсторівців, вже було звичною справою! Хоча все це хаотичне переміщення нашої купки, мабуть, з боку виглядало досить кумедно!))

Швидко долетівши як на крилах по морю (а у місцевих катерів мотори по 300-400 кінських сил!), ми не встигли й оком моргнути, як опинилися на базі “У Гавриловича”.

Хто такий Гаврилович?

Говорять, що він колись був наглядачем маяків і справжнім господарем острову, і потім, коли пішов вже на пенсію, вирішив облаштувати для туристів невеличкий клаптик узбережжя острову – вичистив пляж, поставив кілька бунгало з очерету, провів питну воду, організував морську кухню й почав запрошувати гостей на острів звідусіль. Його славну справу наразі вже продовжують його діти в усіх традиціях. Досить цікаве місце на острові, до речі. А де як не на базі “У Гавриловича” можна поласувати справжніми чорноморськими делікатесами: тут вам і рапани, і кефаль на грилі, і чорноморські бички, креветки, і навіть скати! І все це дари моря, а не супермаркету, при цьому по дуже демократичній ціні. Отже, нам довелось налягти на посилену дієту, комбінуючи морську кухню з усім нашим провіантом, який ми приволокли з собою зі Скадовська, щоб той не пропав!

 

39744844_2143200205750408_5682371719793213440_n

39526045_2143200192417076_6672538874691977216_n

39910335_2143200482417047_8501702657931476992_n

39589016_2143200499083712_6610358382584922112_n

39589025_2143200532417042_1569880305546821632_n

39522130_2143200699083692_3667958910381195264_n

39536135_2143201249083637_3113180093585817600_n

39589374_2143202402416855_6518967757768228864_n

39535909_2143201702416925_7051821058575302656_n

39522003_2143202319083530_4721546145078181888_n

39686762_2143202519083510_1126580740763418624_n

39575724_2143203159083446_5340736590706638848_n

39497493_2143203045750124_8492799830676996096_n

39748508_2143202582416837_6501353349563023360_n

39526043_2143202732416822_4619845412612734976_n

39512276_2143201902416905_7057239718164955136_n

39536070_2143202789083483_854144917864185856_n

39606970_2143201952416900_6439411567443312640_n

Пригоди на острові

Першим, що приходить в голову, коли ти встановлюєш намет вперше, це повна відсутність логіки й розуміння як його встановлювати. Тим не менш, з цією надскладною справою ми через якусь годинку впоралися – єдине що, намет, який ми прихопили для мусье Агаркова виявився трохи замалим для нашого котигорошка – тому ноги Ігоря досить сміливо і водночас кумедно стирчали з намету просто неба на піску…)) Хто зна, можливо саме ці ноги врятували нас від нічних навідувань місцевих аборигенів та диких звірів, косуль й кабанів…

39515497_2143202599083502_897681313421590528_n

39514748_2143201735750255_5262081523175129088_n

39568531_2143202129083549_5765426388613988352_n

39674616_2143201489083613_8705767626590126080_n

39739175_2143202375750191_2576656378152091648_n

 

 

39786359_2143202155750213_2766679427977838592_n

39558020_2143201935750235_336249648119283712_n

Спінінги (фідери)

А про цей курйозний випадок взагалі вже ходять легенди на Джарилгачі! Друзі, погодьтеся, ну який прісноводний рибалка не мріяв хоча б раз за все життя порибалити на морі, та ще й на острові!, й спіймати омріяну камбалу, кефаль, чи хоча б того самого бичка, й не запостити свій улов в Фейсбук!)) Бо ж не повірять!)) Ото ж і наші Дорошенки окрім всього іншого добра прихопили з собою два добротних фідери в надії спіймати місцевого трофея, однак після того, як ми стрімголов знялися з маяків і прилетіли на базу Гавриловича, виявилося, що ми геть забули про фідери… Такого стурбованого обличчя в Олега давненько не було, на ньому ніби було написано: “Шеф, всьо пропало!”))

Однак цю ситуацію вирішила спасти Горуха, яка на наступний ранок сама в одному купальнику дременула за тими фідерами на найближчому катері, який прямував на маяки, хоча надії було не так вже й багато, що вони залишаться. Як раптом десь через години три в рупор пролунало: “Хто тут Дорошенко?” “У Вас все гаразд, дружина на місці!” “А фідери є?!!”)) 
Нашому щастю не було меж, коли десь вже під кінець дня стомлена й усміхнена Горуха повернулася на базу, тримаючи в руках фідери!)) Ось що значить справжня рибачка!

Ловля креветок і мідій

Мабуть більш кумедного явища в житті нема, як мусье Агарков з сачком в одних плавках та окулярах ловить креветки, це просто опера, яку треба бачити!)) При цьому Ігор досить вправно опанував цей вид рибалки: стоячи по пояс у воді біля старого пірсу, він методично проводив сачок вздовж пірсу. Цей промисел приніс йому кілька дюжин креветок, які ми майже одразу швиденько відварили й тріскотіли цією смакотою, неначе лузали насіння, хоч і дуже не довго!))

39572515_2143200985750330_6125030007304617984_n

39580655_2143200805750348_3532850242955247616_n

А який дійсно справжній кулінарний шедевр ми приготували для жіночої половини нашої експедиції!!! Мммм… Це були мідії в журавлиному соусі, скуштувавши яких починаєш відчувати себе журавлем, з розпростертими крилами літаючим над безкрайніми просторами Джарилгачу!))

Правда на все про все в нас пішло на приготування цього делікатесу годин шість як мінімум – пошук та збір мідій з морського дна, далі очищення від водоростей, потім саме приготування й невеличка купка мідій на сковорідці але воно було того варте! Гастрономічного екстазу досягнуто!)) Після такого не гріх нам було влаштувати нічний клуб просто неба на Джарилгачі, який плавно перейшов у танці з зірками в переносному сенсі…)))

Аборигени Джарилгачу

А як нашій Тані на шию заліз місцевий джарилгацький кіт, коли вона солодко спала в першу джарилгацьку ніч в палатці й бачила десятий поліграфічний сон, це було просто щось!!!)) Що вона при цьому собі уявила з переляку?.. Бог його зна, бо на ранок у неї були досить округлі очі й переляканий вираз обличчя, але з усмішкою… Це не просто треба уявити, це треба реально відчути, особливо після того, як вам на ніч наговорили всього про місцевих диких кабанів, єнотовидних собак, косуль, гієн, лисиць і т.д., а тут вам щось лізе на шию уві сні… Ну нічого, через деякий час Таня знову почала розмовляти. А головне, після такого їй в житті вже тепер нічого не страшно!))

39700541_2143200885750340_5425192428183224320_n

39686697_2143200722417023_4013930530507587584_n

39740992_2143201045750324_2648543388973924352_n 39557581_2143200912417004_829527827475857408_n

39557925_2143201305750298_7827644851205177344_n

39674643_2143201449083617_7411320064747503616_n

39629921_2143202815750147_8837627799796711424_n

39742492_2143201289083633_867528482635120640_n

 

Коли ніч запалює морські світлячки

Друзі, якщо ви дивилися той захоплюючий фільм “Життя Пі”, то маєте пам’ятати, як там вночі океан містично світився флуоресцентними фарбами? Майже таке саме явище нам пощастило спостерігати якось вночі на Джарилгачі, як місцеві морські світлячки поблискували в морі вздовж берега! Це тендітне мерехкотіння маленьких блискавичок дійсно заворожує, при цьому ми окрім стандартних алкогольних напоїв більше нічого не вживали! До речі нам дійсно пощастило, оскільки ми це бачити всього лише один раз…

Джарилгач – уповільнювач часу?..

Потрапляючи сюди складається таке враження, ніби час зупинився. Разом з цим зникає на диво стійкий синдром білки в колесі. Є тільки ти, пісок і море… Невже ти втік від цивілізаційної круговерті?!)) Так!!!))) І це дійсно настільки приголомшує! Можливо тому, що це так діє потужна енергія острову, а не просто якогось там морського пляжу, яка пронизує всі клітинки твого тіла, і ти немов знаходишся в нескінченому енергетичному потоці! 

Загублені в просторі та часі, прінтсторівські аборигени Джарилгачу насолоджувались цим солодким моментом втечі – справжнього буття і спілкування з природою, і ловили кайф під звуки “Давай втечемо далеко, туди де сонце, море і пляж” – ця пісня гурту “Скай” стала для нас справжнім музичним супроводом нашого чудесного ескейпу від цивілізації!))

А які чудові Джарилгацькі ночі!

Захід сонця на острові – це завжди яскраве видовище, яке з настанням сутінок поступово відкриває завісу до Чумацького шляху й Всесвіту – приголомшуюча чіткість картинки нічного джарилгацького неба, усіяного мільярдами зірок, буквально налаштовує на філософські пошуки. Наші розмови виходили часом далеко за рамки буденного поліграфічного буття, у прагненні отримати відповіді на невирішені астрофізиками питання появи матерії та Всесвіту, що навіть люди із сусідніх палаток почали долучатися до наших філософських розмов та додавати нам свої думки й бачення, в основному, що пора вже йти продовжувати астральні подорожі в своїх спальних мішках…))

Пригоди продовжуються!

Думки про те, як виглядає протилежний бік острову, не давали нам спокою, і прінтсторівські шукачі пригод разом з прінтплюсівским Жюль Верном мусье Агарковим вирішили повністю підкорити таємничий острів Джарилгач, шляхом здійснення марш-кидку на протилежний берег острову, а це на секундочку аж 4 км. субтропічним степом, і кількома солоними озерами, де майже по пояс води, й стійким відчуттям що ось-ось раптом звідти витягне свою голову джарилгацько-лохнеське чудовисько.))

Мусье Агарков, як досвідчений слідопит, впевнено вів нас слідами косуль, кабанів, джарилгацьких павуків на той бік острову. Прінсторівці віддячили йому за те спільним епічним фото на фоні без крайнього степу, на якому Горуха здерлася верхи на спечені плечі бідолахи Агаркова, з розпростертим прапором Прінтстору, який тепер бачив вже все! А от місцева фауна такого ще не бачила, й від такої галасливої фотопостановки вся місцева фауна розбіглася по кутках острову, й більше косуль ми так і не бачили… 
До протилежного берегу острову залишалось ще трохи, й вже наша команда виглядала досить стомлено, коли раптом на нас виїхала велика групова машина з купою відпочивальників на борту. Як ми потім з’ясували, вона курсує з берега на берег і можна було б за 50 грн. з людини здійснити справжнє сафарі!

39755105_2143201675750261_3746406500927537152_n

39741097_2143202959083466_7333616190738137088_n

39610628_2143202095750219_347105581686849536_n

Діставшись нарешті протилежного пляжу, ми дико зраділи від побаченого, адже перед нами розкрився райський вигляд морського узбережжя з білосніжною смугою пляжу вздовж моря, неначе в рекламі Баунті, й при цьому жодного аборигена, лише ми пляж і море! На радостях ми полетіли купатися в море, однак прожогом вилетіли назад, рятуючись від щупальців велетенських синіх медуз, які дали рішучу відсіч нашому прінтсторівському вторгненню!)) Тепер нам стало зрозуміло, чого ці безкрайні а-ля полінезійські пляжі безлюдні. З іншого боку, якби не ці маленькі захисниці острову, хто його зна, яка б антропогенна доля спіткала б Джарилгач?.. 
Не встигли ми зробити кілька селфаків на фоні безкрайніх пляжів, як раптом звідкілясь насунулась величезна хмарина, погрожуючи нам блискавками. Побачивши її ми накивали п’ятами назад в наш табір, й майже одразу почалася тропічна злива, протягом якої деякі наші намети мало не полетіли у відкрите море, а намет мусье Агаркова залило водою по коліна, але ми впоралися й з цим. Ми ж поліграфісти!))

Багато ще було у нас веселих моментів протягом подорожі, але на то вони й карти, щоб їх не всі розкривати!))
Втім ми можемо з впевненістю сказати, що побувавши один раз на Джарилгачі – цей острів вас зарядить потужною енергетикою й емоційно вас перезавантажить, принаймні він залишиться у вашій пам’яті назавжди! Мабуть тому, коли ми їхали назад в цивілізацію в вагоні поїзда, стомлені сонцем прінтсторівські мандрівники все ще думками знаходились в стані щасливого потоку, а хтось із нас по інерції не відпускав пляшку Чінзано з руки, бо ж Джарилгач так просто не відпускає!))   

 

39572481_2143202982416797_4291892034991554560_n

 39588851_2143201129083649_2326425265590239232_n

39588934_2143203179083444_8995768938017062912_n

39521861_2143201059083656_9102461719560585216_n

 

39891404_2143200635750365_1813932025321619456_n

ßíäåêñ.Ìåòðèêà